Рожнятівські Емірати – Ріпне ,
Невеличке гірське село згадується в Гуглі . чи не найчастіше з поміж сіл регіону – тут у 1786 році в криниці трохи за двадцять метрів підійшла нафта , не в Еміратах , не в Тюмені , їх не було навіть на карті світу , а саме в цьому гірському закутку , якому дали назву Ріпне , від польського ропа – нафта .
Пік розквіту і видобутку на кінець 19 го і майже до років незалежності .
В кінці тридцятих , минулого століття , за часів Польщі качалки рясніли по всіх схилах Ріпного , нафта була такої якості , що заливали в баки тракторів і трактор їхав , октанове число було дуже високе .
У 50 ті роки на території Ріпного базувалась регіональна контора буріння , величезна база , механічна майстерня , газоліновий завод , працювало 1500 чоловік і обслуговували нафтоносний шельф від с . Луги по діагоналі до с .Майдан . Надзвичайно розвинута інфраструктура села була візитною картою – стадіон , потужна команда . басейн , школа , мережа наповнених магазинів і все завдяки ропі
1972 року на околиці с Луги , Ріпенська контора буріння встановила рекорд Європи , пробуривши скважину 6220 метрів .
В довоєнні роки за часів перебування під Польщею в селі проживало 1730 осіб , з них українців 1125 , 600 поляків і 5 євреїв.
Зараз все рівно до навпаки – в селі проживає біля 900 осіб , село принишкло , Емірати не вдалися .
Поспілкувався із старійшинами села і особисто із паном Косівим Володимиром Дмитровичем з сумом згадують кращі часи .
Неймовірне за красою природи село затихає , гудок не гудить ні о восьмій ранку ні о п’ятій пополудні , час зупинився на зламі…Восени до першого класу піде троє першокласників , троє нащадків славетних майстрів буріння чорного золота , про яких нагадує собою кілька качалок і металеві містки до порожніх хат , така гірка правда від якої не сховаєшся …
Село з надзвичайним природним потенціалом потребує інвесторів – ліс , річечка , повітря і тиша , одне що може біля свіжої оселі у криниці підійти нафта із запахом газу . вона десь там в надрах та це не головне . головне щоб світло не згасало в оселях – назавжди.
Ми у Фейсбук: Рожнятівщина PROZORRO
Фото та текст Михайло Кулик
